«Вільна зона» доступу… до мистецтва
Цими вихідними Старий БРУМ відкрив свою браму для поціновувачів сучасної рок-музики - там відгримів концерт з однойменною назвою. Заводили білоцерківську публіку три білоцерківські колективи - «Небо Ночі», «Нерозгадані» та «Postsense», а також два гурти зі столиці - «Оркестр Янки козир» та «Самі Свої».
Організатором концерту стало мистецьке об'єднання «FreeZone/Вільна зона», яке очолює Андрій Биковець. Одним із головних партнерів свята став голова Білоцерківської міської організації Партії регіонів Олександр Олійник, який завжди охоче підтримує молодіжні заходи.
Мистецька акція «Старий БРУМ» зібрала як відданих прихильників сучасної рок-музики (зазвичай на усіх неформальних концертах Білої Церкви зустрічаєш «знайомі все обличчя»), так і тих, хто був «підкуплений» ремаркою «Вхід вільний» на афішах. Так чи інакше, але, як показало опитування слухачів, усі залишилися задоволені, заряджені позитивом і драйвом.
Першопроходцем мистецької акції «Старий БРУМ» став гурт «Небо ночі». Почали, так би мовити, одразу з «тяжкої артилерії» - цей гурт грає в стилі хеві-мелодік-метал. Самі про себе хлопці кажуть, що «Небо ночі» - це поєднання тяжкого, мелодичного, відвертого, глибокого та сильного напору енергії, яка пробуджує свідомість, тіло і душу. Про те, наскільки успішним було пробудження білоцерківської пібліки на мистецькій акції «Старий БРУМ» нам розказав вокаліст «Неба ночі» Влад Вітренко:
- Ми задоволені, що у Білій Церкві таки є публіка, готова підтримати рок-музику. Своїм виступом задоволені - перш за все тому, що бачили реакцію людей, думаємо, ми їх запалили. Хочемо подякувати організаторам та всім, хто підтримав цей мистецький захід, класно, що у місті є такі люди, як Андрій Биковець, які займаються організацією таких концертів, та як Олександр Олійник та інші партнери, які підтримують починання молодих гуртів.
Є таке поняття в молодіжному сленгу - «отжечь» - так от, це про гурт «Самі Свої», які виступали на «Старому БРУМІ» другими. Запал, енергія, синтезування найрізноманітніших музичних стилів (арт, фольк, хард, фанк, психодел та ін.) та глибокі і водночас гуморні тексти про життя, яке воно є - це і є «Самі свої». Ми поспілкувалися із фронтменом та ідейним натхненником гурту Олегом Сухарєвим:
- На жаль, в Україні стає все менше людей, які люблять рок-музику. Хотілося б, щоб такі концерти збирали більше слухачів, щоб люди мали можливість знати, що в Україні є інші виконавці та колективи, крім тих, яких показують по ТБ чи «крутять» по радіо, знали, що в нас все не так сумно. 
Під час виступу гурту «Самі Свої» на майданчик увійшов добрий десяток «гопників» (представників молодіжної субкультури, що відрізняються спортивним «прикидом» від «Абібас», кепками, полюблянням їсти соняшникове насіння, слухати шансон та провокувати бійки і сварки із представниками інших субкультур), проте ці «гопники» явно були гіперболізованим аналогом своїх прототипів - гопників справжніх. Поводилися вони культурно, «відривалися» під виступи рок-музикантів поряд із неформалами, не вживали ненормативної лексики та просто дарували іншим присутнім гарний настрій.
«Самі Свої» передали естафету драйву на «Старому БРУМі» булоцерківському гурту «Postsense». Цей гурт, як завжди, відзначився солодкозвучними поетичними формами, що контрастно перепліталися із констатацією жорстокої буденності. «Postsense», здається, весь побудований на контрастах - досить жорстке музичне обрамлення у ньому поєднується із мелодичним, солодким голосом вокалістки гурту.
Не боюсь помилитися, тому відверто скажу, що найбільше білоцерківська публіка чекала на виступ гурту «Нерозгадані». П'ятьох учасників цього гурту вважають секс-символами білоцерківського музичного рок-андеграунду. Мелодична музика, приємний вокал Андрія Андрусенка, романтичні тексти роблять «Нерозгаданим» саме таку репутацію.
Хед-лайнерами мистецької акції «Старий БРУМ» став київський гурт «Оркестр Янки козир». Музиканти цього гурту створили на сцені театралізоване арт-готік-фолк-класик-рок-шоу. У «ОЯК» ціла купа здобутків, регалій, перемог на різноманітних конкурсах та фестивалях України та Європи.
Приємно, що в Україні є люди, які творять рок-музику, та люди, які їх підтримують. Ще приємніше, що рок-н-рол таки живий, поки є ті, хто із задоволенням ходить на концерти та від душі «відривається» під звуки року.
Юлія Бачківська
